Виховання сміливості на уроках фізичної культури

І.  ВСТУП

ІІ. 1. Коефіцієнт сміливості. Загальний кількісний показник сміливості.

      2. Вплив небезпечних рухових дій на центральну нервову і вегетативну

         системи.

      3. Шляхи формування сміливості у школярів.

      4. Вправи для виховання сміливості для молодшої  групи школярів.

      5. Вправи для виховання сміливості для середньої  групи школярів.

      6. Конспекти уроків з фізичної культури

ІІІ. Висновки.

Список використаної літератури.

             Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей з метою гармонійного формуванні її особистості та розвитку активної життєдіяльності.

   У системі різноманітних організаційних форм з фізичного виховання. Тісно пов'язаних між собою, особливе місце займає урок фізичної культури, що є основною формою фізичного виховання школяра.

Які ж завдання потрібно розв'язувати на уроках фізичної культури?

1. Зміцнення здоров'я, сприяння правильному розвиткові й загартування школярів.

2. Прищеплення учням життєво важливих рухових умінь і навичок.

3. Виховання основних рухових якостей – швидкості, спритності, сили й витривалості.

4. Подання необхідних відомостей з фізичної культури і спорту, гігієни фізичних вправі, про загартування, режим дня, правильне дихання, поставу.

5. Прищеплення навичок особистої і спільної гігієни, необхідних у побуті і під час занять фізичними вправами.

6. Виховання сміливості, наполегливості, дисциплінованості, навичок культурної поведінки, колективізму, почуття дружби й товариськості.

7. Сприяння розвиткові розумових здібностей учнів.

Здійснення зазначених завдань досягається цілеспрямованим змістом, правильно організацією і проведенням уроків фізичної культури. Всі ці завдання тісно пов'язані між собою і розв'язуються в єдиному процесі, але водночас розв'язання кожного з них має і свої шляхи.

     Сміливість у руховій діяльності людей можна охарактеризувати як здатність виконувати ризиковані рухи, що містять більш або менш виражені елементи небезпеки, наперекір почуттям страху. Найвищою формою виявлення сміливості є хоробрість.

         Особливе значення сміливості в руховій діяльності полягає в тому, що вона сприяє точнішому сприйняттю інформації про просторові, часові і силові параметри рухів, послаблює або виключає виявлення раптового страху і недоцільних рухових реакції, які спотворюють механізм рухового акту, перешкоджає утворенню стійких форм страху ( боязні, лякливості) . Сміливість обмежує або зовсім виключає вплив факторів, які перешкоджають оволодіти рискованими руховими діями.  Тому сміливі школярі витрачають значно менше часу на засвоєння рискованих дій, у них краще проявляються фізичні якості в небезпечних умовах.

          Сміливість у руховій діяльності необхідно систематично і послідовно розвивати за допомогою доступних небезпечних вправ або дій у небезпечних ситуаціях. Таким чином можна досягти високого рівня її розвитку.

        Виховання сміливості безпосередньо пов’язане з розвитком здатності подолати страх,який виникає на основі небезпеки, що існує об’єктивно або передбачається. Основним шляхом виховання сміливості в руховій діяльності школярів є методично правильне накопичення найбільшого фонду рухових навичок, що містять елементи небезпеки і систематичне удосконалення їх на фоні зростання фізичних якостей.

       Протягом усього періоду фізичного виховання учень оволодіває великою кількістю різноманітних рухових навичок, які на першому етапі навчання або удосконалення їх у нових умовах нерідко містять елементи лякливої раптовості, складності або небезпеки. Тому, виконуючи перші спроби, слід проявити рішучість або сміливість. У цей момент здебільшого і починається формування або сміливості, або боязні.

         Виховання сміливості за допомогою визначених рискованих рухів або дій у небезпечних ситуаціях без об’єктивної оцінки ставлення до них конкретного учня не завжди буває ефективним. В окремих випадках це може призвести до протилежних наслідків, тобто для формування боязні.

         Небезпеки, які виникають у процесі фізичного виховання, можна поділити на дві різні за своїми структурними особливостями групи. До першої належать об’єктивні небезпеки, що містять рисковані рухові дії, до другої – суб’єктивні, пов’язані з певними рисами характеру( невпевненість, боязкість, нерішучість, лякливість). Поєднуючи розробку методів виховання сміливості з подібними уявленнями про небезпеки, необхідно керуватися насамперед загальними методичними вимогами під час формування й удосконалення певних рухових навичок, які містять елементи небезпеки. Крім того, слід глибоко проаналізувати індивідуальне ставлення учнів до конкретної небезпеки і на основі одержаних даних уточнити й індивідуалізувати методи подолання їх.

         Процес виховання сміливості буде більш керованим, якщо в кожному конкретному випадку визначити об’єктивні показники ставлення школярів до рискованих дій. Без цього не можна правильно дібрати необхідні засоби й ефективні методи виховання сміливості, не можна передбачити й об’єктивно оцінити результати виховних впливів. Для визначення ставлення до конкретної небезпеки застосовується цілком доступна і порівняно точна методика кількісної оцінки сміливості. Вона полягає в тому, щоб знайти відношення кількісного показника виявлення якої не - будь рухової якості в небезпечних умовах до аналогічного показника при виконанні такої самої вправи в нормальних умовах. Часку від ділення першого кількісного показника на другий умовно назвали коефіцієнтом сміливості ( КС ) цієї рухової дії.

         Для визначення коефіцієнта сміливості можна використати різні способи. Наприклад, школяр, стоячи на підлозі, візуально визначає можливу довжину свого стрибка з місця. Потім йому пропонують виконати контрольний стрибок ( безпечні умови). Після цього він стає на козел обличчям до коня, який стоїть на одній лінії з козлом. Висота козла і коня однакова. Передній край козла є стартовою лінією для стрибка з місця в довжину. Учитель, повільно відсуваючи коня від козла, вимагає від школяра на око визначити доступну йому довжину майбутнього стрибка, а потім дозволяє виконати стрибок з козла на коня ( небезпечні умови). Частка від ділення числа, одержаного при визначенні оковимірної відстані між конем і козлам, на число, одержане при вимірюванні довжини контрольного стрибка з місця на підлозі, і є коефіцієнтом сміливості. Наприклад, учень, виконуючи контрольний стрибок з місця на підлозі, показав результат 120 см, а з козла на коня – 90 см. Коефіцієнт сміливості при виконанні стрибка з козла на коня становитиме: 90:20=0,75.

         Зберігаючи принципову основу методики визначення КС, легко знайти необхідний спосіб досить точного визначення КС або кількісного показника ставлення кожного школяра до будь-яких небезпечних умов. Для визначення сміливості конкретній руховій діяльності необхідно знайти середнє арифметичне КС одержаного в результаті визначення виявлення рухових якостей: спритності, гнучкості, швидкості, сили, витривалості і п’яти дебютних рискованих, але доступних рухів у безпечних умовах. Найбільше середнє арифметичне є кращим кількісним показником сміливості.

         Ґрунтуючись на фактичних даних, одержаних у результаті обстеження великої кількості школярі різної статі, віку, можна припустити, що існує різне ставлення для небезпек. Так, у деяких школярів визначають високий і стійкий загальний показник сміливості ( ЗКПС- 1,05-0,9). Такі школярі легко оволодівають рискованими рухами.  При цьому у них слабко проявляються захисні реакції і добре зберігається працездатність, незначно знижуються кількісні показники виявлення рухових якостей в небезпечних умовах, а іноді навіть підвищуються. Невдале виконання небезпечних рухів і навіть травми не формують у них боязні.

          У інших школярів виявляється порівняно високий ЗКПС ( 0,9-0,75), у них хороші дані для виховання сміливості, але іноді вони виявляють страх до тих рухових дій, до яких у них сформувалася боязнь. Проте часто всупереч почуттям страху вони легко й швидко засвоюють рухові дії, які містять елементи небезпеки, у них добре проявляються фізичні якості в небезпечних умовах.

         Є школярі, у яких ЗКПС середній ( 0,75-0,6). Їм важко оволодівати новими небезпечними рухами. У звичних небезпечних умовах вони рідко оптимально проявляють рухові якості. Майже кожний невдало виконаний рух з елементами небезпеки, а особливо одержана при цьому травма формують стійку боязнь. У небезпечних умовах у них підвищена стомлюваність.

         І, нарешті, є такі школярі, які при будь-якому способі визначення кількісної оцінки сміливості мають низький ЗКПС ( нижчий від 0,6 ). Вони найбільш боязкі, навіть лякливі. Часто незначні небезпеки викликають у них різні, в більшості випадків недоцільні захисні реакції. Вони уникають рискованих вправ, виконуючи їх, швидко стомлюються . Найменша невдача під час виконання небезпечних рухів приводить до формування стійких форм страху. У таких учнів важко виховати сміливість.

         Науково обґрунтовано, що середній КВ у дівчаток ( дівчат) нижчий, ніж у хлопчиків ( юнаків) на 0,03-0,08 одиниці. Збільшення небезпеки відповідно зменшує КС і ЗКПС. Навіюванням можна збільшувати або зменшувати КС.

         Важливою особливістю шкільної програми з фізичної культури є те, що в кожному її розділі передбачено матеріал для розвитку рухових якосте. Зрозуміло, що учитель повинен навчати школярів техніки виконання рухів. Однак тільки відповідний рівень розвитку сили, швидкості, спритності, гнучкості, витривалості у школярів дає можливість йому успішно формувати певні рухові уміння і навички. Подібна закономірність ще яскравіше виявляється у зв’язку з вихованням сміливості під час виконання вправ, які містять більш або менш виражені елементи небезпеки.

         Сміливі учні витрачають менше часу на оволодіння рискованими рухами, тому що у них краще проявляються фізичні якості в небезпечних умовах, не допускаючи зайвих захисних реакцій, економно витрачаються енергетичні ресурси організму.

         Питання пов’язані з розвитком фізичних якостей ( сили, спритності, гнучкості, швидкості, витривалості) і одночасно з вихованням певних вольових якостей ( рішучості, хоробрості, сміливості) за допомогою рискованих вправ, поки що не знайшли належного відображення в науково-методичній літературі, хоча актуальність проблеми незаперечна. В ряді випадків оптимальне виявлення фізичних якостей у небезпечних умовах стримується відсутністю сміливості а в загрозливих ситуаціях вони не проявляються зовсім ( настає заціпеніння) або проявляються із значним перевищенням звичних норм.

         Не маючи достатнього досвіду, діти не завжди можуть передбачити небезпеку. Під впливом цікавості та інших емоцій вони йдуть на безрозсудний риск. Наприклад, хлопчики 13-14 років, розганяючись по даху будинку, стрибали на купу піску через небезпечне нагромадження металобрухту. При цьому вони долали таку відстань, яку в звичайних умовах здавалася б для них дуже складною. Першим поштовхом до виявлення безрозсудного риску був стрибок хлопчика якого товариші вважали боягузом і зневажали за лякливість, решта стрибали, бо боялися, щоб боягузами не назвали їх.

         У процесі фізичного виховання школярів максимум зусиль і часу слід витрачати на розвиток рухових якостей, бо саме вони визначають рухові можливості людини. Однак виявлення фізичних якостей у небезпечних умовах рухової діяльності залежить не тільки від функціональних можливостей організму школяра, а й від спеціальної вольової підготовки, головним чином від уміння подолати різні форми і ступені страху.

         Спеціальні вольові якості ( сміливість, рішучість та ін..) пов’язані з рефлекторними змінами в життєвих процесах організму і тому вони впливають на його функціональні виявлення. У небезпечних умовах рівень виявлення рухових якостей підвищується тоді, коли це зменшує небезпеку, і знижується, коли краще виявлення їх збільшує риск. Отже, краще чи гірше виявлення рухових якостей у небезпечних умовах залежить від того, збільшує чи зменшує ступінь загрози. При цьому в учнів, підготовлених фізично краще, спостерігається тенденція до зближення об’єктивних показників рухових, вегетаційних та інших захисних реакції, які виникають при виконанні одних і тих самих вправ у безпечних і небезпечних умовах. Позитивні кореляції між показниками виявлення фізичних якостей при виконанні рухових дій у менш і більш небезпечних умовах і частотою пульсу в тих самих умовах свідчать про прямій взаємозв̕язок рухових якостей з якостями сміливості. Такі закономірності характерні для всіх фізичних якостей. Так, дівчата багато рухових дій виконують у небезпечних умовах, коли виявлення гнучкості залежить не тільки від їхнього розвитку, а й від сміливості. Наприклад, у небезпечних умовах крутість « моста» як показник гнучкості зменшується, бо в цьому положенні легше утримувати рівновагу. Відповідно погіршується якість його виконання, головним чином за рахунок згинання в колінах. Час виконання вправи збільшується через нерішучість школярки. В небезпечних умовах ступеня виявлення страху.

         При виконанні « моста» нахилом назад на короткому столі краще виявлення гнучкості зменшує риск не потрапити руками на кришку стола, але водначас піднімається центр ваги над опорою, збільшується загроза втратити рівновагу й упасти. Проте учні роблять крутий « міст», бо падіння на голову небезпечніше, ніж падіння на бік. На короткій кришці стола деякі школярки наскільки сильно згинаються назад, що в них мимоволі виступають сльози. На довгому столі вони роблять більш плоский « міст» ніж на короткому, бо загроза не потрапити на кришку стола тут виключена, а плоский « міст» стійкіший. На підлозі крутизна « моста» збільшується у порівнянні з показниками, одержаними на довгому столі, але не досягає тієї, яка була на короткій кришці стола, оскільки тут виявлення гнучкості не пов’язане з небезпекою і відсутній сильний стимулятор – страх.

         Отже, гнучкість у подібних ситуаціях відіграє яскраво захисну роль.

         У міру оволодіння « мостом» у рискованих умовах крутість його збільшується, і кількість серцевих скорочень зменшується, що свідчить про послаблення захисних реакцій і зростання можливостей для розвитку гнучкості в цих умовах. Таким чином, одну й ту саму вправу можна використати в різних умовах як засіб розвитку сміливості або гнучкості. Подібна закономірність характерна і для інших фізичних якостей.

         У небезпечних умовах погіршується якість виконання вправ, яка є важливим показником спритності. Крім того, більше витрачається часу на мобілізацію вольових зусиль. Час у цьому випадку є індикатором психологічних процесів бо показником рішучості і сміливості.

         Об’єктивні показники виявлення рухових якостей гнучкості, швидкості і спритності в страхогенних  умовах допомагають точніше роботи висновки про сміливість і здатність оволодівати руховими уміннями і навичками і цих умовах, правильніше добирати необхідні засоби і методи фізичного виховання відповідного з індивідуальними ставленнями у4чнів до небезпеки.

         Серед фізичних якостей спритність посідає особливе місце. Вона є ніби букетом всіх якостей, об’єднуючи в собі силу, швидкість, гнучкість, а в деяких випадках і витривалість. Техніка рухових дій також перебуває в певній залежності від спритності . Спритність тісно зв’язана із сміливістю під час розв’язання координаційно складних і небезпечних рухових завдань. Надійною гарантією від невдач або травм під час виконання вправ у небезпечних умовах є специфічна спритність, бо вона виявляється у свідомому уточненні параметрів рухів, у швидкому пристосуванні до нових умов, у збереженні рівноваги, заданого темпу, ритму та ін. У зв’язку з цим пропонуються вправи на одночасне виховання спритності і сміливості.

         Адекватна самооцінка рухових можливостей при виконанні фізичних вправ у небезпечних умовах є вирішальним фактором для оптимального виявлення рухових якостей. Проте тут існує певна закономірність. Починаючи з п’ятого класу і по десятий дівчата все помітніше підвищують ступінь риску під час виконання вправ, що містять елементи небезпеки, в порівняння з тими самими віковими групами хлопчиків.

         До четвертого класу немає помітної різниці між хлопчиками і дівчатками в самооцінці рухових можливостей під час виконання рискованих рухів. Вони нерідко підвищують їх, необґрунтовано рискуючи, не справляються з руховими завданнями, дістаючи травми. Діти, які часто переживають почуття страху при падіннях, ударах та інших невдачах, формують у себе боязнь і уникають вправ, які містять елементи риску. Шкільний вік найсприятливіший для розвитку сміливості в руховій діяльності, однак при недостатньому нагляді або методичних прорахунки учителя фізичної культури діти швидко набувають стійкого почуття страху, яке важко подолати.

         Помітне підвищення ефективності процесу фізичного виховання за допомогою вправ, які містять доступні елементи небезпеки, свідчать про те, що вони є природними стимуляторами, які сприяють ефективному формуванню рухових умінь і навичок та активізації розвитку фізичних якостей. Учні підтверджують, що рух, який містить елементи, підвищує в них інтерес, зацікавленість і активність. Отже, для виховання сміливості і підвищення ефективності фізичного виховання можна рекомендувати раціональне використання вправ, які містять елементи небезпеки.

         Робити висновки про ставлення учнів до вправ, які містять елементи риску, можна не тільки за якість їх виконання або за рівнем виявлення фізичних якостей, а й за деякими реакціями центральної нервової і вегетаційної системи, такими, як зосередженість уваги кінестазія, частота пульсу, відчуття часу та ін.. Так, рисковані рухи підвищують ступінь зосередженість в тому випадку, якщо це зменшує ступінь риску, і знижують, коли зосередженість уваги не відіграє захисної ролі. Спостерігається тенденція до зменшення вимірюваних показників м’язового стану після виконання вправ з вираженими елементами небезпеки.

         У залежності від ставлення школяра до конкретної небезпеки кінетичний аналізатор відіграє активну або пасивну захисну роль у чуттєвому аналізі просторових параметрів рухової дії.

         Відомо, що добре відчуття часу в процесі виконання фізичних вправ має велике значення, бо людина рухається не тільки в просторі, а й у часі. Добре почуття часу, як і м’язове чуття, позитивно впливає на точність виконання окремих елементів фізичних вправ, на своєчасний перехід від одного елемента до іншого, на оптимальне витрачання зусиль на дистанції і т.д. Але час на виконання небезпечної вправи зменшується лише в тому випадку, коли це відіграє захисну роль, в інших випадках він збільшується за рахунок сумнівів, нерішучості ( затримки) на старті , а в окремих випадках – за рахунок необґрунтованої зупинки під час переходу до чергового елемента руху. Це знижує темп, порушує плавність і безперебійність рухової дії і погіршує якість його виконання. Однак тенденція до поліпшення відчуття часу спостерігається тільки після виконання небезпечної вправи. Це є важливим фактором, який підтверджує доцільність застосування вправ з доступними елементами небезпеки для підвищення ефективності процесу фізичного виховання учнів.

         Розвиток сміливості - одне з найважливіших завдань фізичного виховання школярів. При уважному вивченні програмного матеріалу, призначеного для розвитку рухових якостей, неважно встановити, що творче використання його дає можливість досить успішно виховувати сміливість.

         Рискованими можна вважати лише ті вправи, які в більшості учнів класу викликають нерішучість, боязнь, хвилювання, почуття страху. Поки що важко роботи висновки про якісний бік таких вправ, про те, чи достатньо їх у програмі, чи правильно вони розміщені за ступенем небезпеки ї якою мірою впливають на виховання специфічної сміливості. Зрозуміло, одне,що при навчанні небезпечних вправ учні нерідко переживають різні форми страху, у них формується рішучість і сміливість або нерішучість, боязнь, лякливість.

         При опануванні небезпечних гімнастичних вправ на уроках фізкультури у значної частини учнів формується стійкий стан страху. Причому кількість школярів, « заражених» боязню, зростає, якщо врахувати інші види фізичних вправ, які вивчаються на позакласних і позашкільних заняттях.

         Основними причинами формування стійкого стану страху, виявленими у процесі спостереження, є власні фізичні і моральні травми, а також невдачі інших. Учні називали найрізноманітніші причини виникнення боязні вправ, що містять елементи небезпеки. Проте травми і невдачі є наслідком порушення елементарних вимог методики навчання або удосконалення рискованих вправ. Наприклад, крик, гуркіт, погашене світло, поломка інвентаря у момент виконання вправ, несправність, невідповідність інвентаря віковому розвитку школярів, зал, переповнений снарядами або учнями, незручне взуття й одяг, нові незвичні для заняття місця, новий незвичний інвентар та обладнання. Серед причин формування боязні є ї педагогічні прорахунки учителів. Наприклад, непосильне завдання, незрозумілий показ і пояснення структури рухової дії чи способів її виконання, формування навчання складних і небезпечних вправ, безконтрольне самостійне навчання складних чи небезпечних вправ, включення недостатньо засвоєних рискованих рухів у кругове тренування, участь у змаганнях при слабкій підготовці до них. Існують і такі причини боязні деяких вправ, як виявлення нерішучості і страху учителем під час показу вправи чи страхування, недовіряло страхаючого.

         Деякі учні вважають причинами виявлення страху невміння контролювати свої дії, втому, хворобливий стан, неодноразове невдале виконання вправ, невміння визначити ступінь небезпеки, перебільшення її, схильність до неіснуючих небезпек, зневіру у своїх здібностях. Окремі школярі бояться впасти, заступити, збити планку, втратити рівновагу або тверду опору під час переходу в політ, бояться висоти, глибини, жорсткого приземлення, поразки в грі, старту, великого фізичного напруження, суворості, жорстокості, несхвального відзиву учителя, насмішки товаришів. Недостатнє страхування або допомога, незнання способів самострахування викликають них почуття страху. Думки про можливі травми і невдачі, відсутність звички до труднощів і небезпек, невміння розподілити увагу і зберегти стійкість її, вловлювати зоровий орієнтир ( під час обертальних рухів), відсутність інтересу і належної дисципліни на уроках також є причинами боязні деяких вправ.

         Цілком очевидним э факт, що багато учителів поки що залишають поза увагою сформований стійкий стан страху, не працюють над удосконаленням методики запобігання і подолання цього стану на уроках фізичної культури, не застосовують спеціальні та індивідуальні способи навчання школярів рухами, які містять елементи риску.

         Виховання сміливості має бути конкретним завданням уроку фізичної культури. Важливо, щоб учитель оцінював справжнє значення небезпек і вчив цьому учнів, добирав засоби і методи подолання їх, планував, стимулював і контролював самовиховання сміливості, точно оцінював рівень розвитку її.

         На першому етапі оволодіння руховими діями , які містять елементи риску, треба насамперед створити сприятливі умови. У спортзалі не повинно бути зайвих снарядів, непотрібних предметів. Не можна вивчати небезпечні вправи на незвичних і незручно розміщених снарядів, при недостатньому або неправильному освітленні приміщення. Зовсім недопустимо навчати небезпечних вправ на снарядах, в яких ненадійне кріплення, зіпсованому або невідповідному за розмірами спортивному інвентарі Не можна навчати небезпечних вправ під час втоми, при хворобливому стані або поганому настої учнів, у незручному одязі і взутті, при незвичному шумі в приміщеннях.

Навчання небезпечних вправ повинна передувати певна підготовка. Необхідно показати учням справжнє значення небезпеки і дати їх можливість спробувати подолати її, нагромаджувати руховий досвід, достатній для виконання вправ, виробити у школярів віру у свої сили і здібності, виховання довіри до дій  учителя ( страхування, допомога, словесні вказівки і т.д.)

На першому етапі навчання небезпечних рухових дій треба  навчити учнів контролювати свої рухи, розвивати необхідне орієнтування в часі і просторі. Доцільне попереднє виявлення і вивільнення учнів від стійкого стану страху. Потрібно привчати школярів виконувати небезпечні вправи без вагання.

         Не слід звертати увагу присутніх на учня, що злякався або переживає страх, нерішучість, не можна карати школяра за страх чи сміятися над ним. Учитель, показуючи, як слід виконувати небезпечну вправу або страхувати, повинен бути впевненим, рішучим. Він не повинен допускати травм, падінь або невдач, які викликають сміх і принизливі репліки присутніх, особлива в новому колективі, у присутності глядачів у незвичних умовах, коли учень збуджений і не уявляє структуру рухової дії.

          Основними методичними вимогами до навчання вправ, які містять елементами риску, повинні бути доступність і  посильність,  розуміння структури рухової дії і способів її виконання. Не слід допускати навчання важких і  небезпечних вправ. Досить обережно треба ставитися до самостійного навчання небезпечних вправ або використання методу примусу до рискованих дій. Після невдалого виконання вправи необхідно відразу її повторити при надійному страхуванні і достатній допомозі. Кращими методами навчання вправ, які містять більш або менш виражені  елементи небезпеки є ігровий і змагальний. Цікаве, захоплююче поєднання рухових елементів, спортивний запал та інші природні стимулятори спонукають школярів до рискованих дій.

         Важливими вимогами до навчання рискованих вправ є правильний підбір підвідних вправ, надійне страхування, допомога і страхування, приклад , показаний іншими учасниками, поступове й обережне збільшення складності і небезпеки.

         Самовиховання сміливості повинно плануватися і контролюватися учителем і здійснюватися головним чином на уроках. Учня треба вчити пізнавати ступінь небезпеки і правильно визначати своє ставлення до неї, самостійно відключати увагу від небезпеки і перемагати страх, самостійно аналізувати дії інших, сміливіших учнів, перемагати страх і нерішучість під час виконання конкретного рухового завдання ( уміння максимально зосередити думки на способах виконання вправи), уникати непотрібної опіки в і уваги.

На уроках доцільно спонукати школярів активно працювати над пошуками способів виконання небезпечних вправ, набувати навичок ідеомоторного тренування, вчити їх чинити опір помисливості, переключивши увагу на нові захоплюючі явища або дії, самостійно виробити для себе правило ніколи не відступати від небезпечної вправи, завжди виконувати прийняти рішення і вимоги вчителя. Необхідно виробляти у школярів потребу  підтримувати і закріплювати сміливі дії повторенням вивчених небезпечних вправ і прагнення освоїти нові, що небезпечні, навчати учнів правильно оцінювати справжнє значення небезпек для виховання сміливості, користуватися  небезпечними вправами і приймати правильне рішення в небезпечних ситуаціях. Засвоївши вищезгадане, учень може займатися самовихованням сміливості.

Щоб запобігти формування стійкого стану страху, не слід допускати навіювання небезпеки або дозволяти безрозсудні рисковані дії, не можна допускати невиконання небезпечної вправи кілька разів підряд. Небезпечні умови виконання вправ необхідно поступово й уважно ускладнювати.

Подолати боязнь будь-якої вправи можна шляхом поліпшення фізичного розвитку  чи навчання аналогічної або не безпечнішої вправи. Досконале володіння технікою даної рухової дії повністю ліквідує боязнь тих небезпечних вправ, якими оволодівав школяр на початковому або попередньому етапі фізичного виховання.

Формуючи сміливість систематичним оволодінням небезпечними руховими діями, необхідно керуватися тим, що не всі школярі однаково ставляться до небезпечних вправ. Наприклад, один школяр, спускаючись з гори, забивається, плаче від болю і знову безстрашно повторює той самий рух, не вміючи плавати, він іде на глибину, намагаючись плисти. Невдачі і навіть травми його не лякають. Іншого ж школяра поставте на стілець, він сам не злізе, буде стояти, боячись повернутися. Такий учень з великим зусиллям оволодіває рискованими вправами, які швидко викликають у нього втому, втрату інтересу, протест і виявлення страху. Настійливе спонукання і особливе примушування до виконання небезпечних вправ не сприяє вихованню сміливості, а навпаки, формує стійку боязнь.

Не перевантажуючи учнів рискованими діями, треба щодня тренувати в них сміливість. Навчився школяр впевнено ходити по гімнастичній лаві, дайте йому можливість у формі гри пройти по шнурку, покладеному на лаві, по дерев’яний кубиках, по табуретках , які стоять за півкроку одна від одної. Навчіть його, стояти на табуретці, виконувати вільні вправи. Навчився ловити м’яч стоячи на підлозі, нехай спробує виконати цей рух стоячи на табуретці, переступаючи з кубика на кубик. Навчіть його ходити на ходулях, переступаючи через предмети та ін.. Навчився пересуватися на лижах, навчіть його спускатися з гори. Небезпечні рухи мають бути посильними і захоплюючими, наприклад, учень повинен пробігти під жердиною, яка падає, перекинутися під столом, зловити м’яч у момент подолання перешкоди, стрибнути із скакалкою на колоді та ін..

Зараз не можна назвати методику виховання сміливості грамотою за сімома печатками. Та не можна і не враховувати, що на перешкоді виховання сміливості стоять складні і різноманітні бар’єри, які нерідко спричиняють виявлення різних форм страху, іноді підсиленого багатою дитячою уявою.

Складність подолання почуття страху полягає головним чином в суб’єктивному характері і великій різноманітності його особливостей і відтінків.

Дітей необхідно оберігати від сильного, частого і тривалого переживання страху, поки не зміцніє їхня нервова система і не розвинеться здатність самостійно оцінювати ступінь небезпеки. Зніжена, свавільна дитина надмірно реагує на небезпеку, здатність її до подолання емоцій страху, до виховання вольових якостей виражена менше.  Така дитина може з ганьбою відступити від незначної небезпеки, не роблячи спроби подолати її. У зв’язку з тим, що в такої дитини не має навичок до нових, тим паче неприємних відчуттів, вона перебільшуватиме реальну небезпеку і створюватиме уявну.

Слід пам’ятати, що деякі діти, не маючи достатнього досвіду, часто не можуть передбачати реальну небезпеку. Крім того, в них слабко розвинуте внутрішнє гальмування і вони здатні йти на безрозсудний риск. Під впливом цікавості або похвали присутніх вони  завжди осмислено ставляться до небезпек, не аналізуючи ті наслідки, які пов’язані з риском. Рисковані дії іноді закінчуються невдачею, моральною або фізичною   травмою, які залишають незгладимий слід на все життя, формують боязнь, лякливість, стійкі захисні реакції.

Однак та дитина від якої дуже турботливо усувають всякі перешкоди, оберігають її від неприємних відчуттів, застерігають від неіснуючих небезпек. застосовують засоби залякування, виростає надміру зніженою, вразливою, сором’язливою і врешті-решт лякливою. Дітей необхідно обережно навчати небезпечних вправ або залучати до  доступних рискованих дій. Що раніше почати виховувати сміливість у дитини, то більше впевності в тому, що вона навчиться володіти собою в небезпечних умовах, дістане різнобічний фізичний розвиток, зміцнить здоров’я і загартовує волю.

Підбираючи і систематизуючи фізичні вправи для виховання сміливості у руховій діяльності дітей треба виходити з особливостей їхнього фізичного розвитку. При цьому враховується ефективність рухів для послідовного формування сміливості, їхня посильність і доступність. Вправи повинні викликати у дітей інтерес, змагальне поривання, збуджувати почуття гри, бути цікавими, викликати позитивні емоції, які полегшували б подолання труднощів і небезпек.

Сміливість у руховій діяльності дітей можна формувати  і тренувати, але для цього необхідно в основну частину кожного заняття включати рисковані рухи ( не більше одного нового). У процесі розучування рискованих вправ слід мати на увазі, що зайве, як і недостатнє, страхування і допомога не сприяють ефективному  фізичному розвитку і вихованню сміливості.

Щоб забезпечити надійне страхування і допомогу, уникнути травм, закріплення захисних рухових реакцій, виявлення переляку і надмірного почуття страху, необхідно організувати виконання вправ  поточно  або індивідуально. Індивідуальне виконання допомагає краще зрозуміти, в чому потребує допомоги, а поточне-більш зацікавлює її. Діти намагаються повторювати рухи своїх товаришів, точно виконувати вправи.

ВПРАВИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ СМІЛИВОСТІ НА УРОКАХ ФІЗКУЛЬТУРИ У 3 КЛАСІ

1.     Перекид вперед з гірки матів ( 3-4 мати). Перед гіркою матів покладено мат. Учні з упора, присівши на півкроку до краю гірки, виконують перекид уперед на мат.

2.     Стрибки вдвох, втрьох, тримаючись за руки, з однієї гімнастичної лави на іншу. Підготовчі вправи: а) стрибки удвох, утрьох, тримаючись за руки, виконати на підлозі з однієї накресленої лінії на іншу; б) кроки з лави на лаву

3.     Стоячи правим боком до гімнастичної лави, вскок з поворотом кругом, зійти з лави уліво. Повторити в інший бік. Спочатку оволодіти технікою стрибка з поворотом у квадраті, накресленому на підлозі. Страхувати в момент приземлення на лаву з боку спини, стоячи з протилежної сторони лави

4.     Просування вперед стрибками, переступаючи з однієї гімнастичної лави на іншу. Гімнастичні лави поставлено паралельно на відстані 80-90 см

5.     Стоячи на гімнастичній лаві, підкинути вгору волейбольний м’яч повернутися переступанням на 360⁰ і зловити м’яч

6.     Стрибок через дві гімнастичні лави, перекид уперед у групуванні під конем в упор присівши, в темпі стрибок вгору з поворотом на 180⁰

7.     Перестрибування через жердину, що обертається по колу. Жердина прив’язана до вірьовки. Висота обертання жердини – 10-15 см, довжина 120-150 см

8.     Підкинути волейбольний м’яч, накласти найбільшу гірку кубиків і зловити м’яч

9.     Стоячи на гімнастичній лаві, підкинути горизонтально гімнастичну палицю вгору і зловити її

10.           Лазіння навкарачки зверху вниз по гімнастичній колоді під кутом 20-30⁰ на висоті до 120 см. Страхування за руку, пересуваючись вздовж колоди. Спочатку виконати вправу на гімнастичній лаві, установленій під таким самим кутом на висоті 110-120 см

11.           Кинути м’яч під коліном і зловити, стоячи на гімнастичній лаві. Спочатку оволодіти технікою виконання вправи стоячи на підлозі, на лаві в повздовжньому положенні

12.           Ведення тенісного м’яча по гімнастичній лаві, підбивання його рукою

13.           Стрибок, наступаючи на « пеньок», висота якого 15-20 см. Вправа виконується поточно. Страхування за руку перед приземленням

14.           З розбігу настрибнути на канат у вис на зігнутих руках і в качі назад зіскочити

15.           Лазіння по канату за допомогою ніг до 8 м

16.           З розбігу наскок по можливості якнайвище у вис, стоячи на маховій нозі, з перехватом по черзі за перекладину на рівні плечей. Спочатку оволодіти технікою руху кроком і з розбігу, збільшуючи висоту

17.           Вскок в упор, присівши в ширину на коня, і зіскок, перестрибуючи через козла в ширину, який стоїть перед конем на відстані 15-20 см

18.           Поставити одну гімнастичну лаву на іншу і накрити матами. Перекид уперед

19.           Вис на підколінах на низькій перекладині – зіскок на маху вперед

20.           Перекид уперед з розбігу на спинах двох учнів, які стоять навкарачки

21.           Стрибок спиною вперед через волейбольний м’яч

22.           Перекид під козлом

23.           Вбігання по гімнастичній лаві під кутом 35-40⁰ на гімнастичну стінку. З боків лави покласти мати

24.           Вис, стоячи на 2-3-му шаблі спиною до гімнастичної стінки зловити і кинути м’яч – вихідне положення. Щоб не зіскочити або не впасти зі щабля, треба щільніше притиснутися спиною до стінки і дуже швидко виконати вправу

25.           Гімнастична лава під кутом 45-50⁰ до стінки. Вилізти по стінці до верхнього щабля і злізти по лаві

26.           Стоячи на кубиках, які лежать на гімнастичній лаві. Поперемінно переставляючи кубики, йти по них

27.           Ходьба по набивних м’ячах, розміщених на довжину кроку

ВПРАВИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ СМІЛИВОСТІ НА УРОКАХ ФІЗКУЛЬТУРИ У 8 КЛАСІ

1.     З розбігу прокочування на дошці, покладеній на гімнастичній палиці

2.     Комбінований стрибок. Стрибок в упор, присівши на козла в дожину, стрибок на коня, що стоїть на відстані 1 м від козла, в упор присівши, перекид уперед у групуванні зіскок через шнурок. Шнурок знаходиться за 1 м від коня і нижче від нього на 20 см, між конем і козлом, між конем і шнурком і на місці приземлення покладено мати

3.     Стрибок з козла у вис на канаті,на маху вперед зіскок

4.     Кінь у ширину. Висота 90 см. Стрибок боком, перекид убік. Після стрибка вбік приземлитися, в упор присівши, перекид убік виконати в темпі. Спочатку оволодіти стрибком убік через коня в ширину, потім оволодіти стрибком убік через коня в ширину, потім оволодіти виконанням перекиду вбік з упору, присівши на маті

5.     Стоячи на колоді один навпроти одного, зштовхування з колоди руками. Спочатку навчити виконувати зіскок убік, виконати вправу на гімнастичній лаві. Вздовж колоди з обох боків покладено мати

6.     Ходьба по жердинах паралельних брусів. Під час втрати рівноваги виконати упор присівши

7.     Стійка на голові і передпліччях, перекид уперед, в темпі стрибок ноги нарізно через козла в довжину. Відстань від першого мата до козла 2 м

8.     Перелізання через бруси за допомогою гімнастичних лав

9.     Перекид уперед на спині партнера. Спочатку виконати перекид на гірку матів, потім з підлоги на гімнастичну лаву, вкриту матом

10.           Колесо, в стойці ноги нарізно на гімнастичній лаві зловити м’яч

11.           Перекид стрибком через шнурок – в стойці зловити набивний м’яч

12.           Падіння вперед на гірку з 3-4 матів

13.           Перекид уперед, в кінці перекиду зловити жердину, що падає

14.           Стрибок з козла на колоду, зіскок прогнувшись.

15.           Перекид назад у стойку на кистях ( за допомогою)

16.           В упорі лежачи на колоді, відштовхуючись, оплеск у долоні

17.           Ходьба на ходулі «утка» по кружках або квадратах, висота яких 3-4 см, діаметр – 20 см

18.           Опорний стрибок, зігнувши ноги, через козла і шнурок, яки знаходиться на 10 см вище і на 20 см далі від козла

19.           Довгий перекид крізь підвішений гімнастичний обруч ( висота 1 м)

20.           Стоячи на гімнастичній лаві, одночасно стрибок у довжину з місця втрьох на гімнастичну лаву через шнурок., який на 30 см вище від лавки

21.           Стрибки з місця з поворотом на 180⁰ через 5 набивних м’ячів, перекид назад

22.           Багатоскоки з підлоги на гімнастичну лаву, потім на козла на плінт, через перекладину на гірку матів

23.           В упорі лежачи на баскетбольних м’ячах, відштовхуючись, оплеск у долоні. Сміливіші виконують оплеск ззаду. Спочатку м’ячі покласти на мат, потім на підлогу

24.           Стрибок через бар’єр з поворотом на 180⁰

25.           Стоячи на коні, висота якого 100-110 см перештовхування жердинами

26.           Стоячи на коні із закритими очима, поворот стрибком на 90-180⁰

27.           Стійка на голові на табуретці, під голову покласти паралоновий килимок. Страхувати, стоячи збоку, підтримуючи під живіт і спину

   Сміливість, яка виховується в процесі оволодіння вправами, що включають небезпечні елементи, є основою для розвитку і удосконалення інших вольових якостей - активності, дисциплінованості, рішучості тощо.

Воля – надзвичайно важлива якість свідомості, яка зміцнюється при систематичному подоланні труднощів. У відповідальний момент вольова людина може свідомо мобілізувати приховані запаси енергії для подолання страху перед конкретною небезпекою.

Небезпечні ситуації можуть виникнути скрізь. Важливо, щоб дитина при цьому не розгубилася, зуміла подолати почуття страху, обрати найоптимальнішу форму поведінки.

Тема: Розвиток фізичних якостей методом колового тренування   

            ( конспект уроку з фізичної культури у 9 класі )

Завдання уроку :

1.     Розвиток стрибучості  ( вправи із скалкою, стрибки з місця ) ;

2.     Подальший розвиток сили ( вправи для розвитку м’язів черевного пресу, згинання, розгинання рук в упорі лежачи, вправи з гантелями )

3.     Розвиток гнучкості .

4.     Розвиток швидкості за допомогою рухливих естафет.

5.     Формування сміливості під час виконання фізичних вправ

Місце проведення: спортивна кімната.

Інвентар : скакалки; гантелі; м’ячі; мати.

Частини уроку	Зміст уроку	Дозування	Організаційно-методичні вказівки
І Підготовча частина Підготовча частина ІІ Основна частина 30′ ІІІ. Заключна частина 4′	Шикування. Здача рапорту. Привітання Оголошення завдань уроку. Повороти на місці ( праворуч, ліворуч, кругом ) Ходьба в колоні: 1) на місці, в русі ; 2) на п’ятках, руки на поясі; 3) на носках, руки за головою; 4) на зовнішній стороні стопи, руки за спиною; 5) на внутрішній стороні стопи, руки за головою; Біг: 1) з високим підніманням стегна; 2) за хльостом гомілки; 3) звичайний біг; Вправи на відновлення дихання. Прискорення Перешикування в коло для проведення ЗРВ. І.В.п.- о.с.   1 - руки в сторони   2- хлопок в долоні над головою     3 - руки в сторони     4- в.п. 2. В.п.- о.с.     1- праву ногу назад на носок, руки            вверх      2 – в.п.      3- теж другою ногою       4- в.п. 3. В.п.- ноги на ширині плеч, руки до                плечей     1- 4 –кругові рухи руками вперед     5-8 – теж назад 4. В.п.- ноги нарізно, руки на пояс     1-2 – поворот туловища вправо     3-4 – поворот туловища вліво 5. В.п.- о.с.     1- мах правою ногою вперед-вверх,          хлопок в долоні під ногою     2- в.п.     3- теж лівою ногою 6. В.п.- широка стійка     1- руки в сторони     2- нахил вперед, доторкнутися        пальцями рук до носка лівої ноги     3- випрямитись, руки в сторони     4- в.п. 7. В.п.- руки на пояс, випад лівою    Стрибки зі зміною положення ніг 8.В.п. – о.с., руки на пояс     1- присід, руки вперед     2- в.п.     3- 4 -теж Шикування в одну шеренгу Розподіл учнів на групи, з наступним розташуванням по станціях 1 станція Піднімання тулуба з                                   положення лежачи. 2 станція        Присідання на  одній нозі                                              Вправи на розвиток гнучкості 3 станція  Стрибки зі скакалкою на                         гімнастичній лаві ( з обов’язковою страхівкою)           4  станція  Згинання – розгинання                        рук  в упорі лежачи                       „Велосипед”                       „Ножиці” 5 станція                Упор присівши , упор                лежачи                  Стрибки з місця 6 станція                  Вправи з гантелями                Естафети ( приймають участь дві команди ) : 1. „ Кенгуру”     Команди долають дистанцію          стрибками на двох ногах з     затиснутим у колінах м’ячем. 2.  „ М’яч над головою”     М’яч передається від першого     учасника до останнього. 3.” Хто швидше”    Учасники пробігають дистанцію з двома м’ячами у руках. 4.” М’яч по землі”     Учні приймають положення      широкої стійки і прокочують м’яч     від першого до останнього Шикування в одну шеренгу Гра на увагу Підсумок уроку Домашнє завдання ( індивідуально)	1,5′ 30” 30” 30” 30” 30” 30” 30” 30” 3′ 20 20 м 2 рази 6-8 р. 6-8 р. 3-4 р. 6-7 р. 5-6 р. 6 р. 30 р. 7-8 р. хл – 2 х 25     д.- 2 х 22  хл. – 2 х 8 на кожній д. - 2 х 6  на кожній 3 х 5 разів   хл.– 2 х 70     д.- 2 х 60 хл.– 2 х 20     д.- 2 х 12 хл – 30р.                   д.- 20 р.   хл –20р.            д.- 16 р.   хл.–2 х 10     д.- 2 х 7 хл.–7 стр.     д.- 5 стр. хл.- 2 х 15 д.-   2 х 12 2′ 1′ 2′ 1′ 30′′ 2-3′ 1′	Звернути  увагу на зовнішній вигляд  дітей, на дотримання інтервалу. Звернути увагу на чіткість виконання поворотів Спина пряма Ноги в колінах не згинати Звертати увагу на правильність виконання спец. вправи Руки не згинати Подивитись на руки, спина прогинається назад Звернути увагу на амплітуду кругових рухів При поворотах ноги повинні стояти на місці Нога повинна бути прямою, взмах робити чим вище Під час нахилу ноги не згинати Ноги в колінах не згинати Почергово змінюючи станції, по сигналу вчителя  учні розпочинають і закінчують роботи Акцентувати увагу на положенні тулуба Слідкувати за положенням ніг Вказувати на правильність виконання Слідкувати за амплітудою стрибків Приділяти увагу положенню рук ( у фазі згинання) Акцентувати увагу на положенні ніг Звернути уваги на положення спини під час упору лежачи        Звернути увагу на амплітуду рухів Слідкувати за правильністю виконання стрибків М’яч повинен побувати в руках кожного учасника Слідкувати за правильністю передачі естафети М’яч повинен котитися, а не стрибати

ПЛАН- КОНСПЕКТ УРОКУ

 З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ( ФУТБОЛ) ДЛЯ УЧНІВ 9 КЛАСУ

Тема :  Вдосконалення фізичних якостей та технічних навичок у   

             школярів

Завдання уроку:

·        закріпити техніку передачі м’яча  внутрішньою стороною стопи;

·        удосконалити зупинку м’яча підошвою;

·        формувати « відчуття» м’яча під час його ведення;

·        сприяти розвитку швидкісних здібностей за допомогою рухливих естафет ;

·        перевірити знання учнів з теорії  футболу;

·        розвивати сміливість.

Обладнання: футбольні м’ячі, фішки,секундомір, гімнастичні обручі

Частина уроку	Зміст	Дозування	Організаційно-методичні вказівки
Підготовча (12-14 хв) Основна частина (28-30 хв.) Заключна частина ( 2-3 хв.)	Шикування, привітання, повідомлення завдань уроку. Стройові вправи на місці, повороти на місці: праворуч, ліворуч, кругом. Ходьба: -          на носках, руки на пояс; -          на п’ятках, руки в замок за голову; -          на зовнішній частині стопи; -          на внутрішній частині стопи; -          в напівприсяді, руки за спину; -          в повному присяді, руки на коліна; Повільний біг, біг змійкою. Біг приставними кроками правим, лівим боком. Біг схресним кроком вправо і вліво. Біг спиною вперед. Біг з високим підніманням стегна, із закиданням гомілки. Біг з прискоренням. Ходьба, ходьба  на місці. Перешикування з однієї шеренги у дві З.Р.В з м’ячами в парах: 1. В.п.: ноги нарізно, руки вверх з м’ячем.  1) нахил головою і кистьми рук вперед; 2) нахил назад; 3) нахил праворуч; 4) нахил ліворуч. 2. В.п.: ноги нарізно, руки вверх з м’ячем. 1)-4) оберти головою і кистьми рук праворуч; 1)-4) ліворуч. 3.В.п.: о.с.,стійка спинами один до одного, на відстані стопи.     1) нахил тулуба назад, передача м’яча з рук у руки прямими руками вгорі.     2) нахил тулуба вперед, прийом м’яча     3)передача м’яча між ногами. 4. В.п.:о.с.,стійка спинами один до одного на відстані одного кроку.      1) поворот ліворуч, передача м’яча з рук у руки.      2) поворот праворуч. Передача м’яча з рук у руки. 5.В.п.:о.с.,учні в парах розміщені один навпроти одного на відстані двох кроків.    1) один учень підкидає м’яч угору над собою.    2) учень, котрий стоїть навпроти виконує прискорення і ловить м’яч.    3) учені змінюють позиції. 6.В.п.:упор сидячи,м’яч затиснутий стопами ніг. 1) підняти зігнуті ноги; 2) випрямити ноги; 3) зігнути ноги; 4) в.п. 7.В.п.:упор сидячи,ноги вперед з м’ячем. 1)-2) - оберти ногами праворуч; 3)-4)- ліворуч. 8.В.п.: о.с., м’яч лежить ліворуч від учня . 1)-2) стрибки через м’яч праворуч; 3)-4)-ліворуч. 9.В.п.:о.с., м’яч перед учнем. 1)-2) стрибки через м’яч вперед; 3)-4)-назад. 10.В.п.: о.с.,м’яч в руках внизу. 1) присід , руки вперед; 2) в.п. 3) присід; 4) в.п. 1. Розмикання на відстань 5-6 м а)Передача м’яча внутрішньою частиною стопи, зупинка м’яча підошвою б)Передача м’яча  правою ногою, зупинка лівою в)Передача м’яча лівою, зупинка правою 2.а)Ведення м’яча по «коридору» б)Ведення м’яча змійкою 3. Шикування у дві колони Естафети: 1.      Снайпери-1 Після ведіння м’яча 5-6 м до позначки учень повинен попасти м’ячем у кеглю на відстані 5-6 м, після чого взяти м’яч в руки і передати наступному учаснику команди 2.      Снайпери-2 З відстані 8-10 м роблячи передачу внутрішньою стороною стопи потрапити у коридор між фішками шириною 1 м, після чого взяти м’яч в руки і передати наступному учаснику команди 3.      «Хвиля»-1 Гравці команд шикуються в колони по одному. За сигналом вчителя вони передають м’яч у кінець колони над головою. Останній учасник команди ,отримавши м’яч біжить наперед команди і знову передають м’яч над головами. 4.      «Хвиля»-2 Теж що і «Хвиля»-1 лише м’яч передають між ногами 5.      Поміняй м’яч Навпроти кожної команди на відстані 10-12м лежить обруч в якому знаходиться м’яч . За командою вчителя учень стрибає з м’ячем затиснутим між колінами до обруча, міняє м’яч і стрибає назад. 6.      « Космонавти» Попереду капітан в «літаючій тарілці»- обручі, який він тримає на рівні пояса. За командою «тарілка» летить на «Місяць» де беруть пробу « ґрунту» ( м’яч)  і знову на «Землю» ( старт) , бере одного « космонавта» і знову летить на « Місяць» і т.д. 7.      Скороходи Усі гравці шикуються на лінії старту. За командою нахиляються, охоплюють стопи руками й рухаються до ліні фінішу. Хто прийшов перший той і виграв. Вправи на відновлення дихання Теоретична  футбольна вікторина 1.В якій краї вперше були розроблені правила гри у футбол? 2.Скільки осіб входить до складу суддівської бригади, яка обслуговує футбольний матч? 3. Що означають жовта та червона картки показані футболістам? 4.Хто став першим чемпіоном незалежної України? 5. Хто став першим володарем Кубка України? 6.Хто став першим українським футболістом який отримав титул кращий футболіст Європи? 7. Іменем якого видатного футболіста та тренера названо один із стадіонів у м. Київ? Вправи на увагу Підведення підсумків уроку Відзначення кращих учнів Домашнє завдання Передачі і жонглювання м’ячем	до 30 с 8-10 р. 8-10 р. 6-8 р. 6-8 р. 6-8 р. 8-10 р. 8-10 р. 8-10 р. 8-10 р. 8-10 р. 3-4 хв. 3-4 хв. 3-4 хв. 3-4 хв. 3-4 хв. 3-4 хв.	В одну шеренгу за зростом Стежити за чітким виконанням команд Фронтальний метод, у колону по одному, дистанція 2 кроки, утримувати дистанцію - 2 кроки, утримувати правильну поставу, дихати вільно. Бігові вправи виконуються в колону по одному, рухаючись по периметру, темп середній, дистанція 3-4 кроки. Не обганяти одне одного, дотримуватись правил техніки безпеки Роуки в ліктях не згинати Ступні ніг на місці Енергійно і швидко передавати м’яч із рук у руки Виконуючи вправи, ступнями ніг не ворушити Повороти тулуба максимальні Центр ваги слід переносити на ногу , виставлену вперед На спину не лягати Ноги в колінах не згинати Підстрибувати максимально високо Тулуб вперед не нахиляти Спина пряма, п’ятки від землі не відривати Звернути увагу на постановку опорної ноги і на чіткість зупинки м’яча зовнішньою і внутрішньою стороною стопи, слідкувати за контролем м’яча Удар по м’ячу внутрішньою стороною стопи Слідкувати за точністю потраплянь Акцентувати увагу на чіткість виконання естафети Ноги під час передач не згинати Якщо м’яч загублено, починити з того ж місця Приділяти увагу техніці безпеки під час гри Не можна згинати ноги і втрачати рівновагу Учні не повинні вигукувати наввипередки 1)      Англія 2)       4 3)      Жовта – попередження, червона - вилучення 4)      «Таврія» 5)      «Динамо» Київ 6)      Блохін 7)      В. Лобановського Учні йдуть по колу. По свистку учні плескають в долоні відповідну кількість раз

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Бабахан Ю.С. Оперативная устойчивость и эмоциональный стресс.- Вопросы психологии, 1970, №3

Бинин Н. Размышления о воспитании.- Физкультура в школе, 1970, №8

 Горбунов Г.Д. Аутогенная тренировка,-Физическая культура в школе, 1975, №6

Ильин Е. Психология физического воспитания.- М.. Просвещение, 1980

КалашниковГ.А. О методике обучения опасним упражнениям.- Теория ы практика физической культуры, 1969, №2

Калашников Г.О. Виховання сміливості на уроках фізкультури. Радянська школа, №12, 1979

Калашников Г.О. Щоб стати хоробрим. Початкова школа, 1979, №12

Симонов П.В. Что такое эмоции. – Наука и жизнь, 1965, №3

Якобсон П.М. Изучение чувств у детей и подростков.- М., АПН РСФСРС